10 Листопада 2026
Установи НАН України, Київський академічний університет і стартапи презентували київським підприємствам рішення для ремонту, енергетики й відбудови.
6 листопада в Колонній залі КМДА відбувся Demo Day Kyiv City Accelerator 2026, фінал міського акселератора. Науковці, інженери й технологічні стартапи зібралися, щоб запропонувати київській промисловості технології, які можна впровадити вже сьогодні.
До акселератора долучилися 11 промислових підприємств столиці. Команди розглянули понад 70 технологічних розробок, у фінал вийшли 26 стартапів і наукових команд. Вони презентували підприємствам доопрацьовані рішення. (Акселератор почався 2 жовтня з хакатону, де підприємства сформували близько 140 запитів).
Програму провели ISE Group та ISE Corporate Accelerator на замовлення Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА. Партнерами стали Київський академічний університет НАН України та інноваційна екосистема Academ.City. Захід проведено на виконання міської цільової програми сприяння розвитку промисловості, підприємництва та споживчого ринку на 2024–2028 роки.
З вітальними словами до учасників звернулися заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Олег Куявський, віцепрезидент НАН України Олег Рафальський, представниця Academ.City Олександра Антонюк і директорка Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій Олена Орлюк. Програму акселератора представила Олена Малицька, директорка ISE Group та ISE Corporate Accelerator.
Віцепрезидент НАН України Олег Рафальський зазначив, що акселератор є частиною програми, яка діє в межах меморандуму між Національною академією наук і київською владою. Результати академічних досліджень уже працюють у місті: на мостах, дорогах і в будівлях, а нині особливо затребувана енергетика.
Представниця проєкту наукового парку Academ.City Олександра Антонюк наголосила, що мета проєкту – зробити науку частиною реального життя.
«Під час війни саме економіка забезпечує те, що фронт працює і працює ефективно», – сказала пані Олександра, тому підприємства, які створюють ВВП, мають розвивати свою спроможність. Екосистема Academ.City пропонує бізнесу сервіси для впровадження інновацій, а наука додає ідеї, технології, комерціалізацію та захист інтелектуальної власності.
Олена Малицька, директорка ISE Group та ISE Corporate Accelerator, нагадала, що міська програма працює вже третій рік, її мета – поєднувати науку, бізнес і стартапи. Більшість запитів підприємств пов'язані зі стійкістю промисловості в умовах війни. Співпраця може набути різних форм: від тестування й зворотного зв'язку до пілотного проєкту чи партнерства. Організатори сподіваються, що розмова триватиме й після демодня.
Оцінювали стартапи два журі. Представники підприємств дивилися, наскільки команди підходять їхнім завданням. Бізнес-журі оцінювало якість пітчів і те, чи зрозуміла технологія людині, яка бачить її вперше. Також члени журі цікавилися масштабуванням та інвестиційними планами.
Підприємства-учасники: Logoplaste Ukraine, МК Поліграфія, САГЕНА, ПрАТ «УТК», KF Systems, Ореол-1, Система-Інвест, Проф Альп Груп, Building Telecom, МР Інжиніринг та Марцек-Дніпропак. Представники цих підприємств розповіли, з якими саме запитами прийшли. Наприклад, САГЕНА виробляє компресорне обладнання й хоче зменшити його енергоспоживання. Українська технологічна компанія, що впроваджує біотехнології, шукає рішення для утилізації CO₂: «це нагальна потреба зараз для України та Європи», – сказала Ольга Горчакова. Олександр Градовський із «Система-Інвест» уперше брав участь у такому заході й уже знайшов кілька цікавих контактів.
Інститут металофізики ім. Г. В. Курдюмова запропонував підприємствам ультразвукову фінішну ударну обробку металів. Технологія покращує характеристики поверхні й може подовжити життя деталей та конструкцій. Віра Філатова показала це на задачі САГЕНА, яка з'явилася ще на хакатоні. Компанія ремонтує компресорне обладнання й має оновлювати вали: наплавити на шийку новий шар металу та довести поверхню до дзеркального блиску. Метод працює без абразивів і на кілька одиниць зменшує шорсткість. Для САГЕНА технологія поки на третьому рівні готовності за дев'ятибальною шкалою, бо спільної роботи ще не було. Однак, за словами Філатової, її вже випробували в авіації: інститут відновлював гідроциліндри літаків для Антонова й заводу цивільної авіації. «Ми пропонуємо бути першими, хто у своє виробництво чи ремонт впровадить технології, відпрацьовані вже в авіації», – сказала вона. У команді працює завідувач відділу фізичних основ інженерії поверхні Богдан Мордюк, лауреат Національної премії України імені Бориса Патона 2021 року за роботу з ультразвукового оброблення матеріалів.
Журі від підприємств запропонували перевірити метод у роботі. Компресори на багатьох підприємствах працюють цілодобово, тому за короткий проміжок часу можна побачити результати. Науковці визнали й парадокс: сервісу така обробка може бути невигідною, бо компресори працюватимуть довше й ремонтувати їх доведеться рідше. Зате це вигідно покупцям.
Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона запропонував підприємствам зносостійкі покриття, способи подовжити ресурс і відновити відповідальні деталі та конструкції. Для машинобудування, енергетики й інших галузей, де все тримається на надійності обладнання та тривалості його служби, це особливо важливо. Доповідачка Ганна Полішко пояснила, що рішення відповідають на запити підприємств, а технології відпрацьовують на промислових майданчиках. Так зношені траки й «зірочки» гусеничної техніки, бурильний і копальний інструмент повертають у роботу. Окремий досвід інститут має у зварюванні й ремонті виробів з міді та мідних сплавів і в покриттях для чутливих титанових компонентів аерокосмічної техніки.
Сучасні виклики змінили роль інституту: він уже не лише про зварювання. Науковці розвивають адитивні технології наплавлення й ремонту та роботизовані системи. Це скорочує час виробництва й дає змогу робити деталі складнішої геометрії та з заданим хімічним складом, як-от градієнтні конструкції з 3D-друку. Покриття застосовують, зокрема, в біомедицині, для створення імплантів.
Міждисциплінарна команда двох установ НАН України представила гібридні метало-вуглецеві композити нового покоління. Сергій Поліщук з Інституту металофізики та Олексій Гончар з Інституту хімії високомолекулярних сполук пояснили, що це шаруваті матеріали: тонкі шари металу чергуються з шарами полімерних композитів. Вуглепластики, які вже широко застосовують в авіації, зокрема в літаках А350, набагато легші за метали, а за міцністю не поступаються їм або й перевершують. Зате гірше витримують удари, складніші в ремонті й дорожчі. Металополімери, за словами Поліщука, посідають місце між металами та вуглепластиками й можуть поєднувати високі властивості з меншою масою.
Науковці пропонують додати до класичного металополімеру функціональні шари з новими корисними властивостями. Від металів така конструкція бере ремонтопридатність, а від вуглепластиків міцність. Працювати з такими матеріалами може лише команда, яка знає і метали, і полімери, тому до проєкту залучили металофізиків та хіміків. Вони пропонують термозахисні панелі, зокрема для захисту акумуляторів, конструкційні композитні панелі та спеціальні панелі зі зниженою радіолокаційною помітністю. Основні галузі застосування: авіація, оборона й автомобілебудування. Команда відкрита до обговорення конкретних потреб підприємств.
Стартап HB Recycling пропонує переробляти відпрацьовані літій-іонні акумулятори і розглядати їх як сировину, а не як відхід. Проєктна менеджерка Марія Кравцова і науковий керівник та співвласник стартапу Олександр Потапенко з Інституту загальної та неорганічної хімії пояснили, що з батареї можна добути графіт, алюміній, нікель, літій, а з інших типів акумуляторів ще кобальт і марганець. Технологія гнучка: залежно від потреби ринку з неї отримують солі нікелю, кобальту чи заліза або матеріали для нових акумуляторів. Відпрацьованих батарей з кожним роком стає більше, а переробка, за словами команди, зменшує витрати на видобуток критичної сировини.
Технологія вже пройшла лабораторні випробування й моделювання, це п'ятий рівень технологічної готовності. Стартап залучив гранти приблизно на 175 тисяч доларів і підготував техніко-економічне обґрунтування для розгортання лінії. Команда розробляє й цифровий паспорт акумуляторів: кожна партія матиме дані про походження, постачальників відходів, вуглецевий слід, логістику й процес переробки. Паспорти, за словами доповідачів, сумісні з європейською ініціативою Battery Pass.
Керівниця лабораторії фізико-хімії силікатних систем та технології базальтових волокон Інституту проблем матеріалознавства Ірина Дідук презентувала інноваційні бетони, армовані базальтовим волокном. Такі матеріали міцніші, тріщиностійкіші й довговічніші, тому їх можна застосовувати під час відбудови та модернізації міської інфраструктури. Без бетону, за словами Дідук, не уявити ні відновлення, ні нового будівництва, але в нього є слабке місце: він добре тримає стиск, зате погано опирається тріщинам і ударним навантаженням. Базальтову фібру роблять із безперервних волокон, які отримують із гірських порід, і рівномірно розподіляють в усьому об'ємі бетону.
Універсальної формули для фібри немає: її довжину й кількість підбирають для кожного випадку експериментально. Надто короткі волокна не дають ефекту, а надто довгі збиваються в грудки й потребують більше води. Єдиний недолік, як визнала Дідук, ціна: фібра коштує до 3,5 долара за кілограм.
Керівник відділу «Віртуальний центр цифрових інновацій (DIH)» Київського академічного університету Володимир Ночвай розповів про технології неруйнівного контролю. Вони дають змогу оцінити стан матеріалів, деталей і конструкцій без пошкодження, а це важливо для якості та безпеки промислового обладнання. За його словами, команда створила центр цифрових технологій неруйнівного контролю. Він об'єднує мережу консультантів із наукових установ і університетів, які підбирають метод під кожну задачу. Для невеликих об'єктів це електромагнітні методи, де дефекти аналізує штучний інтелект. Для великих конструкцій підходять акустичні, а для будівель вимірюють вібрації.
Місія лабораторії, за словами пана Володимира, в тому, щоб поєднувати стартапи з київськими підприємствами. Знайти одне одного вони можуть і самі, але з посередником це набагато ефективніше.
Як менше платити за електроенергію й не викидати тепло? Дві відповіді запропонували на демодні. Стартап BRKS LABS запропонував автоматизоване керування навантаженням компресорів з урахуванням вартості електроенергії. Петро Яременко пояснив задачу на прикладі САГЕНА. У типовій компресорній кілька установок працюють без спільного керування, тож енергія йде на холостий хід, а тиск тримають із запасом: кожен зайвий бар, за його словами, додає 6–7% до споживання. Система вимикає зайві установки, тримає нижчий тиск і складає план на завтра за погодинними цінами: вночі, скажімо, працює один компресор замість трьох. За оцінкою розробників, на прикладі трьох компресорів по 160 кВт економія може сягати близько 2 мільйонів гривень електроенергії на рік.
Інститут металофізики пропонує інший підхід: не економити енергію, а повернути ту, що викидають у повітря. Антон Філатов представив рішення VGE, яке перетворює промислове надлишкове тепло на механічний рух, а рух на електрику. Для цього використовують нітинол, матеріал із пам'яттю форми: він рухається, коли його нагрівають і охолоджують по черзі. Над такими матеріалами інститут працює понад 60 років. За словами Філатова, нітинол витримує понад мільйон циклів, а картридж із ним міняють раз на квартал чи півроку, повертаючи його на термообробку. Вартості він не назвав: рішення недешеве, але економіка зійдеться, якщо тепло не викидати, і для розрахунку потрібне конкретне технічне завдання підприємства.
Поряд із розробками інститутів учасники акселератора представили рішення для штучного інтелекту, роботизації й автоматизації виробництва, очищення води та переробки відходів. Серед проєктів: уловлювання вуглекислого газу з промислових викидів і роботизовані виробничі системи.
Особливої ваги такі розробки набувають у воєнний час. Українські підприємства стикаються з енергетичними викликами, кадровим дефіцитом, потребою відновлювати виробничі потужності й підвищувати технологічну незалежність.
Підготувала Світлана ГАЛАТА для «Газета «Світ»»
Більше фото на Academ.Media
